Багато вчених вважають, що він безкінечний, та збільшується кожну секунду.
НАЙВИДАТНІШІ АСТРОНОМИ
Галілео Галілей — італійський мислитель епохи Відродження, засновник класичної механіки, фізик, астроном, математик, поет і літературний критик, який вніс значні вдосконалення в конструкцію телескопа, а також за допомогою телескопічних спостережень довів правильність геліоцентричної теорії будови сонячної системи.
Гіппарх — один з найвидатніших астрономів стародавнього світу. Значну частину свого життя провів на о. Родос, де у 160-125 рр. до н.е. створив більшу частину своїх робіт.
З усіх творів Гіппарха до нас дійшов лише один — критичний коментар на поетичний опис зоряного неба, складений Аратом. Про інші його роботи ми знаємо з твору Птолемея "Альмагест", що у значній мірі спирався на його результати.
Гіппарх склав перший каталог зоряного неба, що включав близько 850 зір, а також, розподіливши зорі за їхньою яскравістю на 6 груп, увів поняття зоряної величини.
Порівнюючи свої спостереження зі спостереженнями попередників, Гіппарх відкрив прецесію. А вдосконаливши методику розрахунку рухів Сонця та Місяця, досить точно розв'язав задачу визначення часу майбутніх сонячних та місячних затемнень.
Клавдій Птолемей — давньогрецький астроном. Народився в Олександрії Єгипетській, де працював майже все життя.
Фундаментальний твір Птолемея "Альмагест" у стародавні часи став класичним твором з астрономії. Спершу ця робота мала назву "Математичний синтаксис", згодом — "Великий синтаксис" і зрештою — "Найбільший", що грецькою звучить як "Магісте". Араби назвали його "Аль Магісте", звідки й походить назва "Альмагест".
"Альмагест" складався з 13 книг, у яких було зібрано всі астрономічні знання тих часів. У ньому викладено опис створеної Птолемеєм системи світу, згідно з якою Земля міститься в центрі світобудови, а всі небесні тіла обертаються навколо неї.
Геоцентризм Птолемея відображав рівень уявлень античної епохи про довкілля, коли видиме сприймалося за дійсне.